Скорочення: EAZWV – Європейська асоціація ветеринарів зоопаркових та вільноживучих тварин, ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я, в/в – внутрішньовенно, в/м – внутрішньом’язово, п/ш – підшкірно, ЧСС – частота серцевих скорочень, м.т. – маса тіла

Розкриті концептуальні положення неінгаляційного багатокомпонентного загального знеболювання домашніх та диких тварин із застосуванням сумішей анестетиків: буторфанолу, медетомідину, детомідину, ксилазину, кетаміну, мідазоламу. Наведені конкретні протоколи загальної анестезії та зосереджено увагу на дозуваннях неінгаляційних анестетиків за участі буторфанолу, що розширює хірургічні втручання в різних ділянках тіла. Детально охарактеризовано перебіг анестезії з урахуванням видових особливостей тварин.

У сучасних умовах накопичено значного досвіду в теорії та практиці загального знеболювання не лише домашніх, але й диких тварин. Однак з огляду на безпеку здоров’я анестезіолога та тварини (пацієнта) безперечно анестезіологічної «ідеальності» ще не досягнуто.

Анестетики, що застосовуються для інгаляційного та неінгаляційного наркозу тварин, однаково володіють побічними ефектами на різноманітні функції організму. У такій ситуації продовжують розроблятися та освоюватися нові схеми комбінованого наркозу для досягнення належного знеболювального результату при виконанні складних і тривалих оперативних втручань. У диких тварин, взагалі, проведення навіть незначних хірургічних процедур у більшості випадків потребує застосування загальної анестезії.

Отже, володіючи арсеналом анестезувальних засобів та клінічним досвідом, анестезіологу значно легше швидко і плавно ввести тварину в наркоз і запобігти розвиткові ускладнень.

В Україні ветеринарний анестезіолог обмежений у наявності необхідних для проведення наркозу спецобладнання, моніторингових приладів, реанімаційних засобів тощо. У той же час фахівець щоденно повинен застосовувати загальне знеболювання при лікуванні тварин, що страждають на захворювання хірургічного профілю. Тому, як доводить практика, під руками ніколи не вистачає різноманітних протоколів (схем) саме комбінованого (багатокомпонентного) неінгаляційного наркозу, щоб забезпечувати головні вимоги до загальної анестезії, а саме: гальмування психічного сприйняття (наркоз), блокаду больових імпульсів (аналгезія), гальмування соматичних та автономних рефлексів (гіпорефлексія), усунення рухової активності (міорелаксація), відсутність негативного впливу на газообмін і гемодинаміку.

Важливими фактами, що ускладнюють роботу, є не лише обмежена кількість ветеринарних препаратів на ринку нашої країни, а й нестабільність у законодавчих питаннях щодо їх обігу. Йдеться насамперед про препарати кетаміну гідрохлориду, порошкову форму ромпуну, фентаніл, іммобілон та інші.

Отже, зважаючи на актуальність проблематики у сфері ветеринарної анестезіології, останніми роками все більше висвітлюються питання досягнення якісного знеболювання шляхом застосування комбінованих анестезувальних сумішей, до складу яких входить буторфанол тартрат (Торбуджесік, Бутомідор®). Основна дія останнього забезпечує припинення больової аферентації завдяки вибірковій блокаді її провідних шляхів і центрів болю. Спираючись на власний клінічний досвід, джерела EAZWV та матеріали компанії Ріхтер Фарма АГ (Австрія), саме цим аспектам присвячено цю статтю.

На сьогодні одним із препаратів, що містить діючу речовину буторфанол тартрат (10 мг/мл) – є Бутомідор® у вигляді розчину для ін’єкцій. До речі, сьогодні він широко впроваджується у клінічну практику ветеринарної медицини в країнах Європейського Союзу, Сполученому Королівстві, Австралії, Мексиці, Саудівській Аравії та в Україні.

Фармакологічні властивості буторфанолу. Буторфанол – анальгетик центральної дії з групи синтетичних опіоїдів з агоністично-антагоністичним ефектом. Механізм їхньої дії зумовлений стимулюванням специфічних опіоїдних рецепторів [2]. Останні є різновидом рецепторів нервової системи, сполучених з G-білком та розміщені в головному і спинному мозку, а також у шлунково-кишковому тракті та інших органах. Основна їх функція в організмі – це регулювання больових відчуттів.

Загалом розрізняють чотири основні групи опіоїдних рецепторів: μ-(мю), δ-(дельта), κ-(капа) і ноцицептивні рецептори. Вони зв’язуються як з ендогенними, так і з екзогенними опіоїдними лігандами. Саме буторфанол є агоністом κ-опіоїдних рецепторів, які відповідають за аналгезію і седацію, без суттєвого впливу на діяльність серцево-судинної та дихальної систем, терморегуляцію та є антагоністом μ-опіоїдних рецепторів. Тобто, окрім сильного анальгетичного, проявляє також легкий ступінь седативного ефекту [3].

Буторфанол, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» та рекомендації ВООЗ [1], не відноситься до наркотичних засобів, психотропних речовин та використовується, окремо як анальгетик або у складі комбінованої анестезії. Препарат підвищує системний артеріальний тиск, тиск у легеневій артерії та лівому шлуночку, помірно пригнічує тонус бронхів, секреторну та моторну активність травного тракту. При введенні в організм забезпечує краще вісцеральне, ніж соматичне знеболювання. Дія препарату настає через 5–15 хв., залежно від шляху введення (внутрішньовенно, внутрішньом’язово, підшкірно) та триває до 2–4 годин. Пік концентрації у сироватці крові настає через годину після введення вищезазначеними шляхами. Загалом проникає у всі тканини, період напіврозпаду у сироватці складає 1,62 години [3]. Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, дезалкілування, кон’югацією і лише 5 % дози препарату виділяється незмінним. Вільні та кон’юговані метаболіти неактивні, 86 % виводиться із сечею і 14 % з фекаліями.

У клінічній ветеринарній практиці буторфанол може застосовуватися як монотерапевтичний засіб у загальній хірургії, ортопедії та травматології для усунення больового синдрому, до та після оперативних втручань, зменшення післяопераційного болю особливо після кістково-пластичних операцій, терапії шлунково-кишкових кольок у коней, а також як один із компонентів комбінованого наркозу (поєднання з дисоціативними анестетиками, транквілізаторами, альфа-2-адренорецепторними агоністами).

Крім того, буторфанол використовується під час проведення діагностичних досліджень (рентгенографія, ендоскопія, біопсія, офтальмологічні дослідження тощо) та в стоматології.

Як свідчить клінічна практика, в останні роки все більше позитивних відгуків фахівців щодо анестезувальних сумішей, до складу яких входить буторфанолу тартрат. Оскільки робота лікаря ветеринарної медицини вважається універсальною і виконується досить часто не тільки в операційній, а нерідко в польових умовах, ми рекомендуємо наступні протоколи (схеми) загального знеболювання тварин.

Застосування препарату у коней. Незважаючи на те, що буторфанол окрім своїх функцій анальгетика має також заспокійливу дію, з проявом легкого ступеню седативного ефекту його, як монопрепарат для загальної анестезії застосовувати недоцільно. Для того, щоб отримати максимально якісне знеболення та залишити тварину в стоячому положенні, краще застосувати комбінацію з детомідином (домоседан) або ксилазином (ромпун, ксила, рометар, седацил). Отже, методика глибокої транквілізації та терапевтичні дози наступні: спочатку тварину заспокоюють голосом та звичним погладжуванням, одягають недоуздок, далі повільно в/в вводять детомідин у дозі 0,01–0,02 мг/кг. У наступні 5 хв. настає седативний стан, при якому зникає напруженість скелетних м’язів, голова опускається донизу, пригнічуються поверхневі шкірні відновлювальні рефлекторні реакції. Розлади з боку серцево-судинної та дихальної систем проявляються бради- та диспное, брадиаритмією, помірною гіпоксемією. Ступінь седації загалом залежить від типу нервової системи тварини, а також не менш важливе значення має спокійна та врівноважена поведінка фахівців, які здійснюють анестезію. Цьому аспекту проведення процедури необхідно приділяти належну увагу, оскільки налякану тварину анестезувати буде важко і вона здатна здійснити удари кінцівками навіть знаходячись у седативному стані.

Поглиблення анестезії далі досягається в/в введенням буторфанолу у дозі 0,025–0,05 мг/кг м.т. У такій ситуації потрібно не поспішати здійснювати оперативне втручання, а зачекати до 15 хв., саме за цей час досягається глибокий седативний стан та якісний знеболювальний ефект, що триває в середньому 45 хв. У такому стані тварина зазвичай стоїть, голова опущена, може похитуватися, поверхневі шкірні рефлекси та рогівковий значно пригнічені, відновлювальні реакції на неглибокі больові стимули негативні, гіпо- чи гіпертермія не відмічаються. Загалом перебіг анестезії характеризується стабільними гемодинамічними показниками, незначним пригніченням функції дихання на початку анестезії (бради- та диспное), розвитком вираженої артеріальної гіпоксемії, яка зникає одразу ж після нормалізації частоти дихальних рухів.

Необхідно пам’ятати, що у такий спосіб загальної анестезії, якщо її поєднати з інфільтраційною або провідниковою анестезією, можна успішно проводити нетривалі хірургічні втручання на поверхні тіла і в неглибоких тканинах (кастрація, лікування ран, копит, сухожилків, шкірно-пластичні операції тощо).

Одна важлива деталь, яку варто взяти до уваги, а саме: під детомідин-буторфаноловою анестезією голова коня опущена, як вже вказувалося вище і маса тіла при цьому переноситься вперед на грудні кінцівки, а тазові відповідно дещо ослаблені. Таким чином, у тварини з’являється можливість бити кінцівками, тому, щоб попередити травму людини, асистент повинен намагатися тримати голову коня піднятою, і у такому разі навантаження на чотири кінцівки буде розподілено приблизно однаково [2].

Перебіг загальної анестезії при поєднанні ксилазину (0,5 мг/кг) з буторфанолом (0,05–0,075 мг/кг) досить схожий до дії попередньої анестезувальної суміші. Однак ксилазин викликає менш виражений невроплегічний ефект у порівнянні з детомідином. Особливо це стосується молодих, легко збуджуваних тварин. Далі після введення буторфанолу перебіг ідентичний, відновлення рухової та больової чутливості відбувається швидше.

Застосування буторфанолу у собак. У цих тварин синергізм альфа-2-адренорецепторних агоністів з буторфанолом забезпечує добре виражений глибокий сон та значне зниження больової чутливості або її зникання. Так, при застосуванні комбінації препаратів буторфанол (0,1 мг/кг) з медетомідином (домітор) 0,01–0,025 мг/кг або буторфанол (0,2–0,4 мг/кг) з ксилазином (0,4–0,6 мг/кг) протягом 15 хв. після в/м введення спочатку настає заспокійливий стан, далі поглиблення анестезії проявляється знерухомлюванням, м’язи повністю розслабляються, відновлювальні реакції на поверхневі больові стимули зникають. Дихання на початку анестезії нетривало поглиблюється, а коли тварина лягає, у більшості випадків стає поверхневим, аритмічним, повільним. При цьому зіниці звужені, реакція їх на світло млява, очні яблука направлені донизу, інколи розташовані ексцентрично, рогівкові рефлекси пригнічені або не відмічаються. Упродовж анестезії дихання стає ритмічне, проте дещо ослаблене, змішане. Загальний стан тварини дещо нагадує фізіологічний сон. У середній фазі перебігу анестезії спостерігається брадикардія, пульс середнього наповнення, ритмічний, зміни у комплексі QRS, які мають клінічне значення, не реєструються, сатурація підтримується на рівні 90–92 %, негативний вплив на терморегуляцію не відмічається [3].

У такому стані тваринам можна проводити малоінвазивні оперативні втручання на поверхні тіла і в неглибоких тканинах (кастрація самців, лікування ран, пункції, розтин абсцесів, видалення пролапсу залози третьої повіки, пародонтальну терапію, видалення зубних нашарувань ультразвуковим скейлером тощо), діагностичні ендоскопічні дослідження (рис.1).

Рис.1. Буторфанол-медетомідинова анестезія при видаленні зубного каменю із застосуванням УЗ-скейлера

Також спрощується здійснення вправлення травматичних вивихів суглобів, проведення рентгенологічних діагностичних досліджень, наприклад стресової рентгенографії, дослідження на дисплазію та інші.

Завжди корисно посилити знеболювання місцевою анестезією (інфільтраційна, провідникова, епідуральна, спинномозкова), що дозволяє проводити великі і складні операції не лише на поверхні тіла, а й на внутрішніх органах (гістерооваріоектомія, кесарів розтин, екстирпація пухлин, металоостеосинтез тощо).

У старих тварин серцево-судинні та дихальні параметри можуть відрізнятися від показників, характерних для молодих тварин. Вентиляція легень зменшена, що обумовлює гіпоксію того чи іншого ступеню. З боку серця функціональні зміни зумовлені насамперед склерозом коронарних судин. Внаслідок вікових змін фізіологічні функції знижуються, що значно сповільнює метаболізм та елімінацію анестетиків. Окрім того, мають місце супутні захворювання, що потребує ретельного моніторингу перебігу загального знеболювання.

Під дією комбінації препаратів у старих тварин та брахіцефалів відхилення від норми реєструють найчастіше з боку системи дихання. Так, диспное виникає в перші 10–15 хв. перебігу індукції, далі ритм дихання стабілізується, проте спостерігається виражена артеріальна гіпоксемія (сатурація становить 85–90 %), перфузія м’яких тканин зазвичай не сповільнена, слизові оболонки ротової порожнини залишаються світло-рожевого кольору. Далі перебіг анестезії характеризується брадикардією, дис- та брадипное, міорелаксацією, терморегуляція не порушується, може спостерігатися нетривала гіпотензія.

Клінічні ознаки пробудження починають з’являтися на 60–90 хв. Самостійне пробудження триває довго (2–3 год.), поступово відновлюються рефлекторні реакції, з’являється тонус скелетних м’язів, збільшується частота дихання та відповідно дихальний об’єм легень. Загалом вихід зі стану анестезії проходить м’яко, збудження, гіперрефлексія та галюцинації не виникають.

У разі необхідності швидкого пробудження в/м вводять атіпамезол (антиседан) у дозі 0,05 мг/кг. При цьому впродовж 10 хв. тварина повністю виходить зі стану анестезії.

Для проведення порожнинних, ортопедичних, стоматологічних та інших оперативних втручань можна використати комбінацію неінгаляційних анестетиків наступним чином: буторфанол (0,1 мг/кг), медетомідин (0,025 мг/кг), кетамін (5 мг/кг).

Техніка загального знеболювання при цьому буде такою: спочатку в/м вводять буторфанол, поєднавши його в одному шприці з медетомідином. Протягом наступних 15 хв. тварина входить у глибокий седативний стан, який характеризується знерухомлюванням, виключенням свідомості, зникненням реакції на поверхневі больові подразнення, рогівкові рефлекси негативні, очні яблука можуть здійснювати повільні плаваючі рухи, язик розслаблюється, дихання стає сповільненим, ЧСС та сатурація на нижній межі норми. Збудження, тремор, підвищення тонусу м’язів, судоми не виникають. Потім в/м вводять кетамін, на даному етапі наркозу необхідно бути особливо уважним, оскільки в ослаблених та старих тварин через декілька хвилин на фоні гіпоксії може виникати пригнічення дихального центру та ларингоспазм. У такій ситуації здійснюють інтенсивні заходи для відновлення функції зовнішнього дихання, а саме: язик підтягують назовні, застосовують зівник (можна розвести щелепи, помістивши між кликів корпус шприца відповідного діаметра), щоб попередити травмування руки анестезіолога, далі пальцем торкаються надгортанника і відсувають його. Зазвичай ця маніпуляція є ефективним стимулятором дихання. Також можна швидко інтубувати трахею, що відновлює дихання подразненням рецепторів слизової оболонки. В умовах операційної (якщо є спецобладнання) застосовують постійну інгаляцію кисню, що знімає набряк слизової оболонки гортані і голосових зв'язок.

У тварин, що не мають супутньої патології з боку серцево-судинної та дихальної системи, після введення кетаміну настає глибокий наркоз, який можна порівняти до другого або третього рівня хірургічної стадії. Тривалість наркозу становить 60–120 хв. У разі тривалих оперативних втручань підтримання анестезії на необхідному рівні здійснюють введенням дрібних доз кетаміну та медетомідину.

Пробудження після наркозу проходить добре, побічні ефекти зазвичай незначні. У разі реверсії наркозу атіпамезолом, останній вводять не раніше 30 хв. після введення кетаміну, що попередить гіпертонус м’язів та конвульсивний синдром, спричинений дією дисоціативного анестетика.

Застосування буторфанолу у котів. Для котів так само, як і для собак, при поєднанні буторфанолу (0,4 мг/кг) з медетомідином (0,04–0,05 мг/кг) досягають глибокого седативного стану [3]. Індукція триває до 15 хв. після п/ш введення анестезувальної суміші та проходить з ознаками вегетотропної дії. Після втрати свідомості разом із центральною релаксацією розвивається гіповентиляція легень, може спостерігатися помірна артеріальна гіпоксемія та гіпотензія, апное не настає. Такий стан продовжується в середньому до 25–30 хв., що дає змогу проводити навіть короткотривалі хірургічні процедури. Потім больові стимули ініціюють швидке пробудження. Якщо поєднати місцеву анестезію (епідуральну, спинномозкову), з’являється можливість виконання порожнинних оперативних втручань (кишкова непрохідність, кесарів розтин тощо), а також операцій у старих тварин при супутній серцево-легеневій патології.

Для проведення тривалих та великих за об’ємом операцій вказану анестезувальну суміш поєднують з кетаміном. Техніка загального знеболювання буде наступна: в одному шприці змішують буторфанол (0,1–0,2 мг/кг) з медетомідином (0,04 мг/кг) та вводять п/ш. Відповідно до інструкції із застосування на бутомідор, препарати можна вводити в/в. Далі після досягнення глибокого седативного стану (приблизно 5–8 хв.) вводять кетамін у дозі 1,5 мг/кг.

На перших хвилинах хірургічної стадії необхідно з особливою пунктуальністю проводити моніторинг життєвих функцій, оскільки може спостерігатися ларингоспазм, бронхіолоспазм, аритмія тощо. Далі ритм дихання нормалізується, ЧСС у межах фізіологічної норми. Перебіг наркозу характеризується помірною артеріальною гіпоксемією. Загалом, зважаючи на специфіку дихальної системи котів (вузькі дихальні шляхи, легко уразлива слизова оболонка, схильність до набряку від інтубації) та поліетіологічність дихальної недостатності, буторфанол-медетомідин-кетаміновий наркоз можна вважати оптимальним для проведення більшості оперативних втручань.

Для здійснення діагностично-лікувальних заходів буторфанол можна поєднати з ксилазином. Так наприклад, агресивним тваринам, щоб провести рентгенологічне дослідження, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини та заочеревинного простору тощо, препарати змішують в одному шприці або вводять окремо один за одним. Дозування становлять: буторфанол 0,2 мг/кг та ксилазин 0,4 мг/кг. Перебіг седації подібний до поєднання з медетомідином, однак пробудження настає дещо швидше.

У разі необхідності швидкого пробудження нейтралізують дію альфа-2-адренорецепторних агоністів атіпамезолом у дозі 0,1–0,125 мг/кг.

Застосування анестезувальних сумішей з буторфанолом у диких тварин. Проведення загальної анестезії диким тваринам необхідно вважати найскладнішим завданням в анестезіологічній практиці. Недостатньо глибоко анестезована тварина не дасть можливості здійснити навіть незначні на перший погляд оперативні втручання. Окрім того може виникнути летальність внаслідок стресового навантаження, а також не менш важливе значення має ризик для фахівця, що виконує процедуру лікування. Отже, клінічний досвід свідчить про те, що успішним може бути в основному комбінований (багатокомпонентний) наркоз.

Тапірові (тапіри: рівнинний, горний, центральноамериканський, чепрачний).

Методика проведення анестезії. Анестезувальні препарати поєднують в одному «літаючому» шприці, ін’єкцію здійснюють у м’язи шиї, якнайближче до вуха (подібно як свиням). Дозування становлять: буторфанол 0,15 мг/кг; ксилазин 0,3 мг/кг; детомідин 0,05 мг/кг [4]. Протягом 10–15 хв. після введення анестезувальної суміші реєструють знерухомлювання, скелетні м’язи при цьому добре розслаблені, поверхнева дотикова чутливість значно пригнічена, відмічається брадикардія (ЧСС 30–50 за хв.), частота дихання залишається в межах норми, сатурація становить 90–95 %. У разі необхідності поглиблення наркозу в/м або в/в вводять кетамін у дозі 0,25–0,5 мг/кг м.т. тварини. Далі потрібно бути готовим до проведення оксигенотерапії, оскільки на перших хвилинах після в/в введення кетаміну може спостерігатися порушення ритму дихання та глибока артеріальна гіпоксемія. Упродовж перебігу анестезії функція дихання нормалізується.

Для пробудження після наркозу використовують йохімбін у дозі 0,2–0,3 мг/кг м.т. тварини.

Також, щоб досягти глибокого седативного стану, можна поєднати буторфанол (0,15 мг/кг) та медетомідин (0,03 мг/кг). Нейтралізують суміш атипамезолом (0,06 мг/кг) і налтрексоном (0,6 мг/кг).

Свині (в’єтнамська, бабіруса, пекарі). За своїми фізіологічними особливостями ці тварини є досить чутливими до стресу і схильними до злоякісної гіпертермії. Анестезувальну суміш краще всього ін’єктувати «літаючим» шприцом, при цьому одночасно поєднати наступні препарати: кетамін (11мг/кг), ксилазин (2 мг/кг), буторфанол (0,22 мг/кг) або детомідин (0,125 мг/кг), буторфанол (0,3 мг/кг), мідазолам (0,3 мг/кг) [5]. Індукція в наркоз у такому випадку буде проходити рівномірно, збудження, конвульсії та інші побічні ефекти дії анестетиків виключаються. Тривалість загальної анестезії в основному складає 40–70 хв. Перебіг характеризується добре вираженою міорелаксацією, незначним пригніченням функції дихання та стабільними гемодинамічними показниками. При проведенні оперативних втручань знеболювальний ефект можна посилювати місцевою анестезією.

Для реверсії наркозу використовують йохімбін у дозі 0,3 мг/кг та налоксон 0,05 мг/кг.

Напівмавпи та мавпи.

Для індукції у наркоз можна застосувати комбіновані анестезувальні суміші: буторфанол (0,4 мг/кг), медетомідин (0,04 мг/кг), кетамін (3–5 мг/кг) або буторфанол (0,4 мг/кг), медетомідин (0,04 мг/кг), мідазолам (0,2–0,3 мг/кг). Препарати поєднують в одному шприці і вводять в/м. Протягом декількох хвилин настає глибока седація, яка поступово переходить у глибокий наркоз, під дією якого можна проводити малоінвазивні оперативні втручання. Останній триває 20–60 хв. Перебіг анестезії характеризується диспное, артеріальною гіпоксемією, серцево-судинні показники залишаються в межах норми (рис. 2).

Рис.2. Дослідження білоносої мартишки у буторфанол-медетомідин-кетаміновому наркозі

Людиноподібні мавпи (орангутанг, шимпанзе, гібони, горили). Тварини, які відносяться до цих видів, вважаються складними пацієнтами з анестезіологічного погляду. Впливає на це в першу чергу їх висока розумова розвиненість і деяка спорідненість із людиною.

В анестезіологічній практиці для наркозу широко застосовують суміші дисоціативних анестетиків з агоністами альфа-2-адренорецепторів. Однак, з огляду поглиблення наркозу для проведення оперативних втручань та лікування післяопераційного болю заслуговують уваги наступні поєднання неінгаляційних анестетиків: кетамін (2–3 мг/кг), медетомідин (0,02–0,04 мг/кг), буторфанол (0,2–0,4 мг/кг), а також кетамін (3 мг/кг), буторфанол (0,4 мг/кг), мідазолам (0,3 мг/кг) [6] (рис. 3).

Рис.3. Кетамін-медетомідин-буторфаноловий наркоз у шимпанзе (оксигенотерапія 40 % киснем)

Вовчі (лисиці, шакали, вовки, песці, собаки). Глибока седація: ксилазин (2 мг/кг), буторфанол (0,4 мг/кг); реверсія йохімбін (0,15 мг/кг) та налоксон (0,05 мг/кг). Альтернативною седативною сумішшю є поєднання: медетомідин (0,04 мг/кг), буторфанол (0,4мг/кг); реверсія атіпамезол (0,2 мг/кг) [7, 8].

Для проведення оперативних втручань застосовують комбінацію препаратів наступним чином: буторфанол (0,2 мг/кг), кетамін (2 мг/кг), медетомідин (0,04 мг/кг). Реверсію проводять атіпамезолом у дозі 0,2 мг/кг [7] (рис. 4).

Рис.4. Єнотовидний собака у буторфанол-медетомідин-кетаміновому наркозі

Котячі (сервал, каракал, оцелот, пума, леопард, тигр та ін.). З метою проведення завантаження тварини в транспортну клітку, зняття стресу та інших заходів, що потребують седації, можна використати такий протокол анестезії: буторфанол (0,2 мг/кг), мідазолам (0,15 мг/кг), медетомідин (0,035 мг/кг). Нейтралізують дію анестезувальної суміші атіпамезолом у дозі 0,2 мг/кг. Поверхневий седативний стан у такому разі може спостерігатися ще незначний час внаслідок дії буторфанолу.

Для проведення хірургічних процедур або інших лікувальних заходів, які потребують безпосереднього знаходження людей поряд із твариною доцільно застосовувувати комбіновану анестезувальну суміш: буторфанол (0,15–0,2 мг/кг), медетомідин (0,03–0,05 мг/кг), кетамін (0,8–2,5 мг/кг) або буторфанол (0,1–0,4 мг/кг), мідазолам (0,1–0,3 мг/кг), кетамін (3–5 мг/кг). Для пробудження після наркозу використовують атіпамезол у дозі 0,25 мг/кг [9–11] (рис. 5).

Рис. 5. Дослідження зубів у лева під буторфанол-мідазолам-кетаміновою анестезією

Верблюдові (гуанако, лама, двогорбий та одногорбий верблюди, вікунья). З метою седації тварини для проведення діагностично-лікувальних заходів буторфанол (0,05–0,1 мг/кг) поєднують з діазепамом (0,05–0,2 мг/кг). Суміш препаратів краще ін’єктувати в/в. У такому разі протягом однієї хвилини буде досягнуто медикаментозного заспокоєння тварини, що триває до 20 хвилин. У разі проведення оперативних втручань необхідно застосувати комбінацію неінгаляційних анестетиків: буторфанол (0,3–0,5 мг/кг), ксилазин (0,03–0,05 мг/кг), кетамін (2–4 мг/кг). Загальне знеболювання буде продовжуватися до 60 хв. Нейтралізують дію суміші йохімбіном (0,3 мг/кг) та налоксоном (0,05 мг/кг) [12, 13].

ВИСНОВКИ

1. Клінічні дослідження свідчать про те, що багатокомпонентні анестезувальні суміші, до складу яких входять неінгаляційні анестетики (буторфанол, медетомідин, детомідин, кетамін тощо), можна успішно використовувати для проведення загального знеболювання домашніх та диких тварин.

2. Опрацьовані схеми загальної анестезії з додаванням буторфанолу безперечно удосконалюють комбінований неінгаляційний наркоз в аспекті зменшення ризиків розвитку загрозливих ускладнень, що можуть виникати під час перебігу хірургічної стадії наркозу, розширюють можливості оперативних втручань у різних напрямках хірургії, а також зменшують больовий синдром у післяопераційний період.

3. Поєднання буторфанолу з медетомідином, ксилазином, мідазоламом або детомідином забезпечує м’який та швидкий початок дії і глибокий седативний стан у різних видів тварин з мінімальним пригніченням серцево-судинної і дихальної систем, швидке відновлення свідомості після застосування хімічного антагонізму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Комитет экспертов ВОЗ по лекарственной зависимости. Тридцать четвертый доклад. – Женева: Всемирная организация здравоохранения, 2006. – [Серия технических докладов ВОЗ, номер 942].

2. Марунчин А. А. Загальне знеболювання диких тварин: навчальний посібник / А. А. Марунчин, В. Й. Іздепський. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2010. – 224 с.

3. Hosgood G. Pharmacologic features of butorphanol in dogs and cats/ G. Hosgood // Am. Vet. Med. Assoc. – 1990. – № 196 (1). – p. 135–136.

4. Foerster S. H. Butorphanol/xylazine/ketamine immobilization of free-ranging Baird’s tapirs in Costa Rica/ Foerster S.H., Bailey J.E., Aguilar R., et al. // J Wildl Dis 2000;36:335–341.

5. Sakaguchi M. Enhancing effect of butorphanol on medetomidine-induced sedation in pigs. / Sakaguchi M., Nishimura R, Sasaki N, et al. // J Vet Med Sci 1992b;54:1883–1185.

6. Horne W.A. Primate anesthesia./ Horne W.A. // Vet Clin North Am Exot Anim Pract 2001;4:239–266.

7. Larsen R.S. Cardiorespiratory effects of medetomidine-butorphanol, medetomidine-butorphanoldiazepam, and medetomidine-butorphanol-ketamine in captive red wolves (Canis rufus). / Larsen R.S., Loomis M.R., Kelly B., et al. // J Zoo Wildl Med 2002;33:101–107.

8. Larsen R.S. Immobilization of red wolves (Canis rufus) using medetomidine and butorphanol./ Larsen R.S., Loomis MR, Kelly B, et al. // Proc Amer Assoc Zoo Vet 2001:171–175.

9. Curro T.G. Large cat anesthesia./ Curro T.G. // Proceedings of the Western Veterinary Conference, 2002.

10. Langan J.N. Cardiopulmonary and anesthetic effects of medetomidine-ketamine-butorphanol and antagonism with atipamezole in servals (Felis serval). / Langan J.N., Schumacher J, Pollock C, et al.// J Zoo Wildl Med 2000;31:329–334.

11. Lascelles BDX. Use of thermal threshold response to evaluate the antinociceptive effects of butorphanol in cats. /Lascelles BDX, Robertson S.A.// Am J Vet Res 2004;65:1085–1089.

12. Alsobayil F.A. Anesthetic management of dromedary camels. / Alsobayil F.A., Mama K.R. // Compend Cont Educ Food Anim Suppl 1999;21: 102–111.

13. Carroll G.L. Pharmacokinetics and pharmacodynamics of butorphanol in llamas after intravenous and intramuscular administration. / Carroll G.L., Boothe DM, Hartsfield SM, et al. // JAVMA 2001;219: 1263–1268.

Резюме

Современный подход к комбинированному неингаляционному наркозу животных.

А. А. Марунчин, Л. Г.Стецюра, В. Й. Издепский и др.

Раскрыты концептуальные положения неингаляционного многокомпонентного общего обезболивания домашних и диких животных с применением смесей анестетиков: буторфанола, медетомидина, детомидина,

ксилазина, кетамина, мидазолама. Отображены конкретные протоколы общей анестезии с дозировками неингаляционных анестетиков. Подробно описано прохождение анестезии с учетом видовых особенностей животных.

RESUME

Modern approach of combined non inhalation general anesthesia in animals.

A. Marunchyn, L. Stetsiura, V. Izdepsky and others

The concept of noninhalation combined general anesthesia in domestic and wild animals with using of the mixtures of such anesthetics as butorphanol, medetomidin, detomidin, xylazin, ketamin and midazolam has been described. The definite protocols of general anesthesia have been determined. There also have been described the dosages of noninhalation anesthetics with using of butorphanol which is widely used in surgical procedures in different parts of the body. All the stages of anesthesia including the specific features of the species have been characterised in details.